Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.08.2020 року у справі №912/3052/19

УХВАЛА

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/3052/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (судді: Антонік С. Г., Березкіна О. В., Дармін М. О.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 (суддя Макаренко Т. В. )

за позовом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до Благодійної організації "Благодійний фонд Українські соціальні програми"

про повернення об'єкта оренди,

ВСТАНОВИВ:

Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі - Управління, Позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд Українські соціальні програми" (далі - Фонд, Відповідач) про зобов'язання повернути за актом передачі об'єкта оренди (нежитлове приміщення) за договором оренди від 10.08.2009 №26/65.

Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем вимог Позивача щодо повернення об'єкта оренди у зв'язку з закінченням строку дії договору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №912/3052/19, відмовлено у задоволенні позову.

Господарські суди попередніх інстанцій з огляду на відсутність доказів належного повідомлення Відповідача про припинення договору оренди та продовження останнім користуватися майном дійшли висновку про продовження дії договору на той самий термін і на тих же умовах.

При цьому, суди вказали на те, що надані фіскальні чеки є належними доказами, що підтверджують факт надання послуг поштового зв'язку, проте, останні не дають змоги ідентифікувати, що саме направлялось Відповідачу.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого господарського суду, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за доводами скаржника оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до подібних правовідносин, які викладені у постановах від
23.04.2019 у справі №904/2997/18, від 29.05.2018 у справі №923/854/17 та від
20.05.2020 у справі №906/556/19.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від
27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від
25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від
19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від
16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від
13.09.2017 у справі №923/682/16.

Так, у постановах від 23.04.2019 у справі №904/2997/18, від 29.05.2018 у справі №923/854/17 та від 20.05.2020 у справі №906/556/19 Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій, що у застосуванні частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотне значення має (1) зміст заяви про припинення або зміну умов договору оренди, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та (2) факт її отримання іншою стороною.

У справі, яка переглядається, господарськими судами попередніх інстанцій констатовано факт відсутності обставин належного повідомлення Відповідача про повернення об'єкта оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору.

При цьому, суди вказали, що надані Позивачем фіскальні чеки, які на його переконання, підтверджують факт направлення відповідних повідомлень, свідчать лише про надання послуг поштового зв'язку, однак не дають змоги ідентифікувати, що саме направлялось відповідачу, тобто, достеменно стверджувати про факт направлення саме цих повідомлень.

У контексті наведеного відсутні підстави стверджувати, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають/суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду (на які посилається скаржник) щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, суд касаційної інстанції в силу обмежень, визначених у частині 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо невідповідності висновків судів обставинам справи, оскільки оцінка таких аргументів виходить за межі наданої суду компетенції.

При цьому, за змістом пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на вищевикладене, касаційне провадження за касаційною скаргою Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від
04.02.2020 у справі №912/3052/19 підлягає закриттю.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 у справі №912/3052/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді С. К. Могил О. В. Случ