УХВАЛА

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 13/51-04

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Баранець О. М., Ткач І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

на ухвалу Господарського суду Вінницької області

у складі судді Тісецького С. С.

від 24.10.2018 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю., Демидюк О. О., Савченко Г. І.

від 04.12.2018

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"

на дії державного виконавця

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія" "Вінницяобленерго"

про стягнення 288 941 397,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2004 у справі №13/51-04, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.08.2004, позов Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 252 813
322,47 грн боргу за отриману електроенергію, 17 040 056,31 грн пені, 1 487,43
грн державного мита та 103,25 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18 жовтня 2004 року на виконання зазначеного рішення був виданий відповідний наказ, який перебував на виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

16 лютого 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову № ВП 3435861 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26985496,94 грн.

14 березня 2016 року, не погоджуючись з прийнятою державним виконавцем постановою, відповідач подав скаргу на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору (надалі - Скарга).

У зазначеній Скарзі відповідач просить визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від
16.02.2016 № ВП 3435861 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 985 496,94
грн та визнати недійсною зазначену постанову від 16.02.2016 № ВП 3435861.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.03.2016 було призначено Скаргу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 зупинено провадження у справі № 13/51-04 щодо розгляду Скарги до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від
14.04.2016 у справі №802/281/16-а.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.10.2018 поновлено провадження у справі №13/51-04 щодо розгляду Скарги.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 провадження з розгляду Скарги закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані наявністю судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили, щодо рішень та дій державного виконавця, що є предметом Скарги.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки провадження з розгляду Скарги підлягало закриттю не на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, Скарга, предметом якої є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, з урахуванням статті 339 Господарського процесуального кодексу України та статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на 24.10.2018) повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

У зв'язку з тим, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №13/51-04 Господарського суду Вінницької області разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Ткач