Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.04.2020 року у справі №910/13652/19

УХВАЛА

16 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. та Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - Компанія)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

про відшкодування шкоди 46 400,45 грн,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп";

ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 (згідно з відміткою на конверті) Компанія звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень до касаційної скарги), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зі справи № 904/3547/19, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2019 залишити в силі. Водночас у касаційній скарзі Компанія просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди у розмірі 46 400,45 грн, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" цієї ж норми.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї Компанія зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки, на його думку, існує різна судова практика з цього предмета спору, а, отже, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної судової практики, а також має виняткове значення для учасника справи.

Наведене обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від
22.01.2019 зі справи №676/518/17, від 07.02.2019 зі справи № 645/3746/16, що свідчить про відсутність єдиної судової практики.

Проте вищевказані посилання скаржника колегією суддів не приймаються, оскільки правовий висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/ непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

Суд враховує, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції від 16.03.2020 ухвалена з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, а посилання скаржника на необхідність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду з метою відступлення від висновку, викладеного у зазначеній постанові від 04.07.2018, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а ", та "б" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зі справи № 910/13652/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко