УХВАЛА

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ", до якої приєднався ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Станік С. Р., Тищенко О. В. )

у справі № 910/5201/19

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

до Київської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" і 2) ОСОБА_1,

про визнання незаконним та скасування рішення,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В., представник відповідача - Ільчик М. О.)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) про визнання незаконним та скасування рішення Київради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об'єктами дорожнього сервісу на АДРЕСА_1". В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" (далі - ТОВ "Енерджі-ВМ"), будучи власником нерухомого майна площею 12,9 кв. м, яке знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1, в порушення вимог статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України отримало за рішенням Київради від 05.07.2018 № 1136/5200 в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,5297 га (кадастровий номер: 8000000000:90:439:0019) для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об'єктами дорожнього сервісу. За твердженнями прокурора, площа земельної ділянки, наданої відповідачем в оренду, в 410 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому право користування на іншу частину земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватися лише на конкурентних засадах. Крім цього, прокурор стверджував, що попередній власник даної земельної ділянки (ОСОБА_1) не оформив права власності на неї, тому до ТОВ "Енерджі-ВМ" не могло перейти право користування цією земельною ділянкою у визначеному приписами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України порядку. Також прокурор зазначав, що проєкт землеустрою ОСОБА_1 затверджений Київрадою спірним рішенням, не містить даних про те, що площа земельної ділянки визначена з урахуванням державних будівельних та санітарних норм.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

ТОВ "Енерджі-ВМ" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зазначає про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо дотримання Київрадою вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення.

Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених у касаційній скарзі, зокрема, щодо питання застосування приписів статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1 , 2 статті 120 Земельного кодексу України - постанови Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 926/1150/17, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/1б-ц, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 13.02.2019 у справі № 706/563/15-а, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 21.10.2020 у справі № 360/329/19-ц, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 21.07.2020 у справі № 910/16711/18, від 25.04.2019 у справі № 910/31904/15, від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, від 31.05.2018 у справі № 29/5005/17496/2011, від 15.03.2018у справі № 911/2285/16, постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15; щодо питання застосування приписів частини 2 статті 134 Земельного кодексу України - постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, від 22.03.2018 у справі № 910/13129/17; щодо обґрунтування необхідного розміру земельної ділянки - постанови Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20.

Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 120, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

Також до Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення (аналогічні доводи скаржник висловлював і у суді першої інстанції), у яких останній зазначає, що позов у цій справі № 910/5201/19 подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин. Підстави представництва прокурор у позовній заяві мотивував тим, що у даному спорі відсутній орган, який би мав здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування. З урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України ТОВ "Енерджі-ВМ" просило врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Фермерського господарства "Тищук", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Баштечківської сільської ради (об'єднаної територіальної громади), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням приписів частин 5 , 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, абзацу 4 статті 15-2 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", норм Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), дійшла висновку, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що прокурор помилково зазначив про відсутність органу, до повноваження якого належить здійснення державного нагляду за дотриманням земельного законодавства та відхилила в цій частині доводи прокурора про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п. п.25-1 п.4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

При цьому відповідно до положень статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та п. 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, у правовідносинах, які стосуються земельних ділянок комунальної форми власності право розпорядження якими належить територіальній громаді, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує відповідна міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади, Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а настатті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, що виключає можливість звернення до суду з такими позовними вимогами.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 09.09.2020 у справі №917/342/19, від 25.09.2020 у справі № 921/341/19.

Відповідно до приписів частини 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про наявність повноважень у органів Держгеокадастру на звернення до суду з позовами щодо земель усіх категорій і форм власності, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/5201/19 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил