Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.05.2018 року у справі №914/1547/17

УХВАЛА

02 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1547/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод"

до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - Підприємство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Антимонопольний комітет України,

Західний офіс Держаудитслужби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Р-Інжиніринг",

про визнання недійсними конкурсних торгів,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2018 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 914/1547/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 29.05.2018 касаційну скаргу Підприємства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2018 зі справи № 914/1547/17 залишено без руху, оскільки останнє не надало докази сплати судового збору у встановленому Законом порядку, а доводи, викладені у клопотанні Підприємства про поновлення строку на касаційне оскарження визнано необґрунтованими.

20.06.2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Підприємства надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та приєднання до матеріалів справи платіжного доручення від
15.06.2018 № 11245 про сплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн за розгляд касаційної скарги у справі № 914/1547/17.

Клопотання про поновлення процесуального строку обґрунтоване таким: дана справа носить складний характер та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; на квітень місяць припадали Пасхальні свята (Православний Великдень), що святкуються багатьма працівниками Підприємства, більше 5 днів були святковими; відповідальні працівники-юристи у квітні-травні були на лікарняному та перебували у відпустках, на підтвердження цього надано відповідну довідку; відсутні були кошти для залучення інших адвокатів. Крім того, скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини та на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана Підприємством постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/1547/17 датована -
22.03.2018, повний текст якої складений 29.03.2018, отже, двадцятий день з дня складення повного тексту постанови припадав на 18.04.2018.

В даному випадку касаційну скаргу було подано скаржником до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.04.2018, підтвердженням чого є відбиток штампу на конверті, в якому касаційна скарга направлялась до суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції вважає нові доводи Підприємства щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження, викладені у клопотанні Підприємства від
18.06.2018, необґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи, наведені Підприємством у клопотанні, не можна вважати об'єктивними, оскільки святкування Пасхальних свят працівниками Підприємства та перебування його працівників-юристів на лікарняному та у відпустках у квітні-травні не звільняло сторону від обов'язку дотримання загального порядку подання касаційної скарги, встановленого ГПК України. Також Підприємство не було позбавлене можливості подати касаційну скаргу у встановлений законодавством строк за підписом керівника (директора) Підприємства, а тому причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови залежали лише від суб'єктивної волі Підприємства, а не від об'єктивно непереборних обставин.

Крім того, відсутні будь-які підстави вважати, що розгляд даної скарги касаційним судом потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, а посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не є обґрунтованим. Що ж до посилання скаржника на те, що дана справа становить для нього значний інтерес, то це не є підставою для безумовного поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, з урахуванням того, що своєчасне подання касаційної скарги залежало виключно від суб'єктивної волі самого ж Підприємства.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлені законом, у даному разі ГПК України.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції визнає наведені у клопотанні Підприємства нові доводи про причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, а тому суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 зі справи № 914/1547/17.

Керуючись статтями 234, 288, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 зі справи № 914/1547/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко