Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.12.2020 року у справі №907/72/19

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 907/72/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 21.10.2020

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.07.2020

у справі № 907/72/19

за позовом Державного підприємства "Макарівське лісове господарство"

до відповідачів:
1. Закарпатської митниці ДФС; 2. Державної казначейської служби України

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 571 559,87 грн, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 Закарпатська митниця ДФС звернулась через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою № 177/24/07-70-10 від
27.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від
21.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 907/72/19, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10.11.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від
27.10.2020 разом зі справою № 907/72/19 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС у справі № 907/72/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Погребняка В. Я., судді - Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.11.2020.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 907/72/19 за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від 27.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову у справі № 907/72/19 є стягнення матеріальної шкоди у розмірі 571 559,87 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн - станом на 2020 рік).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у даній справі, скаржник - Закарпатська митниця ДФС обґрунтовує тим, що дана справа має виняткове значення для заявника касаційної скарги.

Розглянувши вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 907/72/19 за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від 27.10.2020 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що доводи про виняткове значення даної справи для скаржника жодним чином не мотивовані та не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами. Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", "виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та становить значний суспільний інтерес, а також, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана касаційна скарга Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від
27.10.2020 не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від 27.10.2020 немає.

Інших доводів, що підпадають під дію підпунктів "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, у підтвердження наявності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 907/72/19 за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від 27.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 907/72/19 за касаційною скаргою Закарпатської митниці ДФС № 177/24/07-70-10 від 27.10.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк