Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2020 року у справі №0840/3477/18

УХВАЛА

27 березня 2020 року

Київ

справа №0840/3477/18

адміністративне провадження №К/9901/8159/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24 липня 2018 року №0021121305, №0021131305; визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24 липня 2018 року №0021171305 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 9276,63 грн. ; визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 липня 2018 року №Ф-0021151305 з єдиного внеску в розмірі 56 976,28 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишено без руху, з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строку відмовлено та апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року повернуто апелянту.

31 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та документа про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строку відмовлено та апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року повернуто апелянту.

16 січня 2020 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали апелянтом до суду подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору та заяву про поновлення строків апеляційного оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору, тому відповідно до вимог частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

23 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, відповідач діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору, тому відповідно до вимог частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко