Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №806/3016/17

УХВАЛА

24 вересня 2018 року

Київ

справа №806/3016/17

касаційне провадження №К/9901/55127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №806/3016/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендіно-Захід" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендіно-Захід" звернулося у листопаді 2017 року до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0019851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 176172грн.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2018 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0019851401 від 06.10.2017 в частині основного платежу в сумі 114948грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57474грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.05.2018 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 залишив без змін.

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 02.07.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 134 Податкового кодексу України, статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалою від 06.08.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частин 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог ухвали від 06.08.2018 скаржником надано суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №806/3016/17 є вимоги про скасування скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0019851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 176172грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги частково, виходили з того що, підставою для висновку відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції слугував висновок акту перевірки про відсутність у первинних документа, які були надані до перевірки по операціям позивача всіх необхідних реквізитів (відсутність у видаткових накладних даних щодо фактичного отримання товару, відсутність підписів особи про отримання товару, її призвіща, печатки підприємства, відсутність відмітки про фактичне отримання товару у товарно-транспортній накладній за переліком наведеним в акті перевірки).

Разом з тим, за наслідками дослідження поданих позивачем первинних документів, судами попередніх інстанцій встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що є підставою для формування задекларованих показників податкової та фінансової звітності на підставі таких документів.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.

Отже, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від
29.05.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі щодо скасування скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 №0019851401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 176172грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Житомирській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №806/3016/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендіно-Захід" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.А.Гончарова