Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.06.2021 року у справі №400/3194/19

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 400/3194/19

адміністративне провадження № К/9901/20995/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 400/3194/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку
03.06.2021).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Миколаївській області щодо не проведення індексації грошових доходів ОСОБА_1 за період роботи з лютого 2008 року по травень 2014 року з урахування базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення лютий 2008 року. Зобов'язано ГУ ДФС у Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошових доходів за період роботи з лютого 2008 року по травень 2014 року з урахування раніше здійсненої виплати, з прийняттям для обчислення індексації грошового забезпечення базового місяця лютий 2008 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року задоволено заяву ГУ ДФС у Миколаївській області про заміну відповідача в адміністративній справі №400/3194/19. Замінено відповідача по справі, а саме ГУ ДФС у Миколаївській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Миколаївській області.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну відповідача у справі.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року про заміну відповідача у справі було скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Миколаївській області про заміну відповідача в адміністративній справі №400/3194/19 відмовлено.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до вимог статті 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Статтею 330 КАС України перебачено форму і зміст касаційної скарги, а саме касаційна скарга подається у письмовій формі.

Згідно із частиною 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у КАС України (повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), після їх перегляду в апеляційному порядку.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частини 4 статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань та вимог до суду касаційної інстанції містить лише вказівку на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення спираючись тільки на витяг з ЄДРЮОФОПГФ, з якого вбачається, що Головне Управління ДФС у Миколаївській області не ліквідовано, а перебуває в стані припинення в результаті реорганізації, а також цитати окремих нормативно - правових актів щодо утворення Державної податкової служби.

Водночас, інші аргументи скарги зводяться до неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права, які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження судових рішень у справі № 400/3194/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 400/3194/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич