Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.11.2020 року у справі №480/5358/19

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 480/5358/19

адміністративне провадження № К/9901/33595/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року у справі №480/5358/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якому просив суд:

- зобов'язати ТУ ДСА України в Сумській області надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 липня 2019 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 2007 грн, та станом на 1 грудня 2019 року, виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб: 2102,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, позивач вдруге подав касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 480/5358/19, надіславши її 1 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених статті 329 КАС України.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 2 жовтня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 1 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що оскільки первісну касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року було подано до Суду в межах встановленого статтею 329 КАС України строку, а з повторним зверненням до Верховного Суду він не зволікав, строк касаційного оскарження має бути поновлений.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Питання щодо обчислення суддівської винагороди неодноразово розглядалися Верховним Судом. У контексті розгляду цього питання зазначалось і про розмір прожиткового мінімуму, який необхідно брати за основу для обрахунку суддівської винагороди.

Так, оскільки позивач не проходив кваліфікаційне оцінювання, умови, порядок та розмір його щомісячного довічного грошового утримання обчислюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.

Одночасно стаття 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI як в редакції рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 так і в редакції до 4 грудня 2018 року є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. У зв'язку з цим для визначення розміру мінімальної заробітної плати необхідно звернутися до інших законів, норми яких доповнять частину 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI і складуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, у тому числі пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 2 червня 2020 року у справі №818/1931/17, Великої Палати Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі №11-120заі20.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити.

Окрім іншого, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

Керуючись статтею 328, пунктом 6 частини 1 статті 333, статтею 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року у справі №480/5358/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, і поновити його.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року у справі №480/5358/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає..................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду