Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.02.2021 року у справі №640/18079/19

УХВАЛА

26 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/18079/19

адміністративне провадження № К/9901/1727/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Ханової Р. Ф., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №640/18079/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ АВТО" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІ АВТО" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2019 року №0517091207.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у місті Києві 15 січня 2021 року звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскільки наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження причини пропуску такого строку визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 11 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102932326180.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про продовження строку щодо усунення недоліків в частині надання документа про сплату судового збору.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження податковий орган зазначає, що пропуск процесуального строку стався у зв'язку з перебуванням особи, яка здійснювала супровід справи на лікарняному.

На підтвердження наведеного надано копію витягу з наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві "Про надання відпусток без збереження заробітної плати" від 04 січня 2021 року та довідку управління кадрового забезпечення та розвитку персоналу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, якими підтверджується перебування особи, яка здійснює представництво податкового органу, на лікарняному.

Інших обґрунтованих доводів, та доказів які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження відповідачем не наведено.

Проте, зазначені відповідачем підстави не можна вважати належними доказами того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від його волі причин, оскільки в податковому органі працює достатньо велика кількість штатних працівників, які можуть звертатись до суду в порядку самопредставництва та на яких можливе покладення обов'язків працівника, який перебуває на лікарняному.

Крім того, варто зазначити, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві у поновленні строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №640/18079/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №640/18079/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ АВТО" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова М. М. Яковенко