Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2019 року у справі №221/6365/18

УХВАЛА

27 березня 2019 року

Київ

справа №221/6365/18

адміністративне провадження №К/9901/8016/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г., перевіривши касаційну скаргу Інспектора взводу УПП ГУНП м. Кременчуг Полтавської області Тєтєнова Максима Геннадійовича на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Інспектора взводу УПП ГУНП м.

Кременчуг Полтавської області Тєтєнова Максима Геннадійовича про скасування постанови та закриття по справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 18 січня 2019 року скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Слід зазначити, що предметом розгляду у вказаній справі є оскарження постанови про адміністративне порушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності закріплено статтею 286 КАС України.

Частиною 4 статті 286 КАС України встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частиною 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку, в якій вказати підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали, відповідачем надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказано, що розгляд справи проведено судом першої інстанції без його участі, а повний текст оскаржуваного рішення надійшов на службову адресу 16 січня 2019 року. Крім того, в період з 16 грудня 2018 року по 9 січня 2019 року відповідач перебував в основній відпустці.

Суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення повного рішення суду. Також відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою постанови суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений.

Крім того, судом встановлено, що відповідач був повідомлений про розгляд справи, надав відзив на адміністративний позов, просив розглянути справу без його участі.

Оскільки скаржника було завчасно повідомлено про розгляд справи, він мав об'єктивну можливість прийняти участь у судовому засіданні, дізнатися про результат розгляду справи та, з огляду на скорочені строки оскарження рішень у цій категорії справ, без зайвих зволікань отримати рішення суду першої інстанції та оскаржити його упродовж десяти днів з дня його проголошення.

В зв'язку із зазначеним, ухвалою від 4 березня 2019 року суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Слід зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А." проти Іспанії").

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

Таким чином, при належному добросовісному відношенні відповідач не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне його застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Інспектора взводу УПП ГУНП м. Кременчуг Полтавської області Тєтєнова Максима Геннадійовича на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді І. Л. Желтобрюх

Т. Г. Стрелець