Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.06.2019 року у справі №260/1285/18

УХВАЛА

24 червня 2019 року

Київ

справа №260/1285/18

адміністративне провадження №К/9901/16389/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Саприкіної І. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 30 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року

у справі № 260/1285/18

за позовом ОСОБА_1

до Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

про визнання протиправними та скасування дії/запису державного реєстратора,

УСТАНОВИЛ:

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому просила суд: визнати протиправними та скасувати запис державного реєстратора за №2 3241750000026193 від 24 червня 2014 року про включення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; стягнути з Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на користь позивача 704,80 грн судового збору та 15000 грн витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року позов, який розглядався в порядку спрощеного позовного провадження, задоволено в частині визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора за №2 3241750000026193 від 24 червня 2014 року про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №260/1285/18 скасовано в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалено нове рішення, згідно з яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 3 900 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідно до Договору №21 про надання правничої допомоги від 24 листопада 2018 року та оплачену відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №09 від 24 листопада 2018 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради на користь позивача 1057,20 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №60 від 25 лютого 2019 року. В решті вимог апеляційної скарги відмовлено.

07 травня 2019 року представником позивача направлена до Верховного Суду касаційна скарга на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі №260/1285/18 в частині вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Частиною 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано опис робіт (послуг), виконаних адвокатом за укладеним договором від 24 листопада 2018 року №21 про надання правничої допомоги, згідно з яким вартість підготовки позовних матеріалів становить 3 900 грн, та квитанцію до прибуткового касового ордеру №03 від 25 лютого 2019 року. Вартість інших послуг, перелічених в описі робіт, виконаних адвокатом відповідно до договору від 24 листопада 2018 року №21 про надання правничої допомоги, наданих саме в суді першої інстанції, встановлено не було. Також до суду не надано зміни до договору від 24 листопада 2018 року №21 про надання правничої допомоги, якими б встановлювалося збільшення вартості правничої допомоги.

Таким чином позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, що вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами норм права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №816/416/18 від 26 вересня 2019 року.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 333, 341 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 30 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року у справі №260/1285/18 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про визнання протиправними та скасування дії/запису державного реєстратора.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка її подала

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

І. В. Саприкіна