Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2020 року у справі №160/4008/19

УХВАЛА

26 лютого 2020 року

Київ

справа №160/4008/19

адміністративне провадження №К/9901/4552/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №160/4008/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, за участю третьої особи - Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" - про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області), за участю третьої особи - Первинної професійної спілки "Правозахисники країни", у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ №139 о/с від 24 квітня 2019 року в частині переміщення на посаду інспектора - чергового чергової частини Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області та звільнення з посади інспектора відділу моніторингу у Дніпровському відділі поліції ГУ НП в Дніпропетровській області;

- поновити на посаді інспектора відділу моніторингу Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з 24 квітня 2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

13 лютого 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №160/4008/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження в справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправним і скасування наказу про переміщення на посаду і звільнення з посади, поновлення на посаді.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що лейтенант поліції ОСОБА_1 проходила службу на посаді інспектора відділу моніторингу Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, яка не відноситься до посад, що, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ. Ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на формування судової практики та не змінюють її.

Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, у поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд також ураховує позицію висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №160/4008/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко