Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2019 року у справі №9901/425/19
Ухвала ВП ВС від 12.11.2019 року у справі №9901/425/19

УХВАЛА

23 вересня 2019 року

Київ

справа №9901/425/19

адміністративне провадження №П/9901/425/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду;

Судді доповідача Жука А. В., суддів Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 06 лютого 2019 року № 167/вс-19 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду (клопотання про поновлення такого строку відсутнє). Встановлено позивачу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Щодо виявленого Верховним Судом пропущеного позивачем строку звернення до суду, то у вказаній ухвалі Суд запропонував позивачу уточнити свій позов, надавши обґрунтовану заяву та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Згідно поштового повідомлення (штрих-код 0102927525280) копію ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2019 року отримано позивачем 23 серпня 2019 року.

04 вересня 2019 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що одночасно з конкурсом на зайняття вакантної посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах якого було ухвалене оскаржуване рішення ВККС України від 06 лютого 2019 року № 167/вс-19, позивач брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Зокрема, в межах цього конкурсу щодо позивача був поданий висновок Громадської ради доброчесності, який ґрунтується в тому числі на інформації, яку було отримано з оскаржуваного рішення ВККС України від 06 лютого 2019 року № 167/вс-19. З висновком Громадської ради доброчесності позивач ознайомлений лише 26 липня 2019 року, та вважає, що оскаржуване рішення породжує наслідки не тільки стосовно конкурсу до Верховного Суду, а і для конкурсу до Вищого суду інтелектуальної власності, а тому строки потрібно обчислювати з дати ознайомлення з текстом висновку Громадської ради доброчесності від 24 липня 2019 року.

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

В той же час, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але таке право не є абсолютним та обмежується на законодавчому рівні, зокрема вимогами щодо дотримання строків звернення до суду за захистом.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив кваліфікаційне оцінювання, призначене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 жовтня 2018 №231/зп-18.

06 лютого 2019 року було прийнято оскаржуване рішення ВККС України № 167/вc-19, з яким позивач був ознайомлений.

Підстави, які зазначені позивачем як докази поважності причин пропуску строку звернення до суду колегією суддів оцінюються критично, оскільки не вказують на необізнаність позивача про існування рішення ВККС України № 167/вc-19 від
06.02.2019 або ж про необізнаність з мотивами його прийняття.

Доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду або ж вказання про початок перебігу такого строку лише з моменту ознайомлення з висновком Громадської ради доброчесності від 24.07.2019, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про наявність поважних причин, які б перешкоджали позивачу оскаржити рішення ВККС України № 167/вc-19 від 06.02.2019 після ознайомлення з ним у строк, встановлений статтею 122 КАС України.

Жодних інших підстав, які б давали можливість дійти висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не вказано.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку щодо неповажності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку, що має наслідком повернення позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 06 лютого 2019 року № 167/вс-19 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Суддя - доповідач А. В. Жук

Судді І. В. Дашутін

Л. О. Єресько

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко