Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2019 року у справі №9901/189/19
Постанова ВП ВС від 27.06.2019 року у справі №9901/189/19

УХВАЛА

22 квітня 2019 року

Київ

справа №9901/189/19

адміністративне провадження №П/9901/189/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) Бевзенка В. М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя в особі Начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя в особі Начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3, в якому просить:

- визнати незаконними дії (бездіяльність) Начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3 про прийняття рішення по скарзі ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя щодо відмови в забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду його скарги від 28.01.2019 року;

- зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути його скаргу на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя та надати мотивовану відповідь у вигляді ухваленого рішення, стосовно дій (бездіяльності) суддів Ужгородського міськрайонного суду закарпатської області ОСОБА_4, ОСОБА_5.

За правилами частини четвертої статті 22 та частини третьої статті 27 Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Наведений у зазначеній статті перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Частиною 1 статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, а відповідно до частини другої цієї статті всі інші адміністративні справи підсудні Окружним адміністративним судам.

Відповідно до статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених статті 25 КАС України.

З врахуванням вимог дотримання інстанційної та виключної підсудності, визначених статтями 22 та 27 КАС України, позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Вищої ради правосуддя про зобов'язання вчинити певні дії, підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції.

Позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3 про визнання незаконними дій (бездіяльності) про прийняття рішення по скарзі ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя щодо відмови в забезпеченні процедур визначеного порядку розгляду його скарги від 28.01.2019 року, підсудний окружному адміністративному суду.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 5 статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про неможливість об'єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин КАС України не передбачено.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України).

Враховуючи, що позивачами порушено правила об'єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 22, 27, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя в особі Начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на публічну інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження..............

В. М. Бевзенко,

Суддя Верховного Суду