Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2020 року у справі №280/2055/19
Ухвала КАС ВП від 23.01.2020 року у справі №280/2055/19

УХВАЛА

22 січня 2020 року

Київ

справа №280/2055/19

адміністративне провадження №К/9901/1333/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Лелікова Сергія Олеговича - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №280/2055/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною і скасування вимоги,

встановив:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплати боргу (недоїмки), задоволено у повному обсязі: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15188-50 від 10 квітня 2019 року в сумі 6238,38 грн; стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

1 липня 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення з відповідача витрат, понесених на оплату послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року заяву позивача задоволено частково: стягнуто на його користь витрати на правничу допомогу, надану Адвокатським об'єднанням "Юридична практика", у сумі 1000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; в іншій частині заяви про стягнення судових витрат відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційні скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року залишено без змін.

Не погодившись із додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні у повному обсязі заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн, представник позивача звернувся із касаційною скаргою. Заявник касаційної скарги вважає, що порушене у ній питання є важливим для правозастосовчої практики.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Отже право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується учасникам справи, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. За змістом пункту десятого зазначеної норми процесуального закону для цілей Частиною 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У частині 4 статті 12, частині 4 статті 257 КАС України наведено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження).

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень наведених норм КАС України, відніс таку до категорії справ незначної складності. Справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Відтак, ухвалене у цій справі додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, яке за наслідками апеляційного перегляду було залишене судом апеляційної інстанції без змін, касаційному оскарженню теж не підлягає.

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, скаржником не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою адвоката Лелікова Сергія Олеговича - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №280/2055/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська