Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №9901/454/19

УХВАЛА

20 серпня 2019 року

Київ

справа №9901/454/19

адміністративне провадження №П/9901/454/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стеценка С. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України - Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Президента України - Зеленського Володимира Олександровича, у якому просить: визнати протиправною діяльність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у постановленні рішення щодо померлого ОСОБА_3, безпідставному позбавленні ОСОБА_3 його права власності на земельну ділянку та безпідставному наділенні правом власності на земельну ділянку ОСОБА_4, яка не вчинила визначених законодавством дій для набуття такого права, стягненні з інваліда другої групи ОСОБА_1 судових витрат у сумі 549,20 гривень на користь ОСОБА_4; визнати недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.20125 у цивільній справі (єдиний унікальний номер 2-421/2012); зобов'язати Мелітопольський районний суд Запорізької області повернути спадкоємцю - ОСОБА_1 земельну ділянку площею 600,14 кв. м., яка знаходиться по АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що після смерті свого батька ОСОБА_3 у межах встановлених законодавством строків прийняла спадщину на вказану земельну ділянку, на підставі чого оформлено свідоцтво про право на спадщину. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.10.2011 (суддя Колодіна Л. В. ) ОСОБА_1 визнано спадкоємцем та власником земельної ділянки.

В той же час, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012, зокрема, право власності на названу земельну ділянку визнано за ОСОБА_4 й вирішено питання про судові витрати.

В подальшому позивач порушувала питання про перегляд вказаного судового рішення в апеляційному порядку, а також оскаржила його до касаційного суду.

Втім, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.03.2013 у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012 залишено без змін.

В свою чергу, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2013 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

Позивач посилається на те, що застосований в остаточному судовому рішенні закон суперечить Конституції України, а судами усіх інстанцій порушено вимоги Цивільного процесуального, Цивільного кодексів України, Конституції України, з огляду на що вважає дії цих органів судової влади протиправними та такими, які порушують її права.

Оскільки органи судової влади діяли, на думку позивача, протиправно, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з даним позовом до Президента України, як гаранта дотримання законів в Конституції України, який, на її переконання, має відповідати за дії цих органів.

Так, пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наслідками перевірки адміністративного позову суддею встановлено, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно з частиною 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно ж до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За визначенням пунктів 1, 2, 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Вимоги ж даного позову, незважаючи на суб'єктний склад визначених позивачем учасників справи, фактично зводяться до незгоди з діями та рішеннями судів, які вчинені (ухвалені) у межах судового процесу згідно з повноваженнями, наданими їм процесуальним законом.

Втім, органи судової влади, про які вказано у позовних вимогах і викладі обставин, якими позивач їх обґрунтовує, не є суб'єктами владних повноважень у розумінні наведених приписів процесуального закону і не здійснювали жодних публічно-владних управлінських функцій, у зв'язку з чим, у даному випадку, відсутній публічно-правовий спір.

Відповідно до роз'яснень, викладених у ~law24~, ~law25~ суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

У порядку ж адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, даний позов, в контексті частини 3 статті 124 Конституції України, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, за такого правового врегулювання у відкритті провадження у справі за цим позовом необхідно відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Втім, з огляду на визначені Конституцією і законами України завдання, засади і принципи судочинства, процесуальні повноваження органів судової влади і суддів, їх компетенцію, порушені у позовній заяві ОСОБА_1 питання не можуть бути предметом судовому розгляду в порядку, як адміністративного судочинства, так і за правилами розгляду справ, встановлених для судів інших юрисдикцій.

Водночас, враховуючи, що викладені у позовній заяві вимоги, за своєю суттю, звернені до відповідача з метою перегляду судових рішень, ухвалених судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а правовідносини, у даному випадку, склалися під час здійснення судочинства судом цивільної юрисдикції, то порушені ОСОБА_1 питання лежать у площині процесуальної діяльності відповідних судових органів й можуть бути вирішені лише в межах повноважень і процедур, визначених процесуальним законом.

Зокрема, процесуальним законом, який діяв до 15.12.2017, було передбачено можливість перегляду судових рішень касаційних судів Верховним Судом України з підстав та в порядку, встановлених статтями 353, 354, 355, 356, 357, 358, 359, 360-7 глави 3 Розділу 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (статті 361-366 глави четвертої Розділу V цього ж Кодексу).

Механізми перегляду судового рішення, також і суду касаційної інстанції, передбачені й чинним ЦПК України та здійснюється, зокрема, за нововиявленими або виключними обставинами у відповідності з приписами статей 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, вимоги даного позову не можуть бути предметом судового розгляду в межах процедури позовного провадження, однак позивач не позбавлена права звертатися за їх вирішенням, використовуючи процесуальні інструменти, передбачені названими вище правовими нормами ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 22, 170, 171, 248, 266 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття..............

С. Г. Стеценко,

Суддя Верховного Суду