Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2019 року у справі №160/7965/18

УХВАЛА

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа №160/7965/18

адміністративне провадження №К/9901/21617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №160/7965/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0463611305 від 20.09.2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 11
110,70 грн. ; податкове повідомлення-рішення № 0463121305 від 20.09.2018, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 510,00 грн. ; податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0463191305 від 20.09.2018; рішення №0463201305 від 20.09.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 1 086,38 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач із зазначеними рішеннями не погодився, оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, ненадання належної оцінки всім обставинам справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025291410 від 20.09.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства щодо регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 172 941,35 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених положень КАС України дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, однак лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України, а пункті 20 частини 1 статті 4 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії, який, втім, не є вичерпним.

Так, за змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є також такі, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині 6 статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла таких висновків.

КАС України визначає дві форми адміністративного судочинства: загальну і спрощену. Усі справи умовно поділені на три групи: до першої віднесені ті, що обов'язково мають розглядатися у загальному позовному провадженні (частина 4 статті 12 КАС України); другу групу справ складають ті, що в силу закону визнані справами незначної складності (частина 6 статті 12 КАС України). Розгляд решти справ, що не віднесені до жодної з означених груп, у тому чи іншому провадженні, залишено на розсуд суду. При цьому умови віднесення справ до тієї чи іншої категорії, визначаються Кодексом (частина 5 статті 12 КАС України).

Згідно з приписами частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком тих, що визначені частиною 4 статті 257 КАС України.

Так, за змістом пункту 4 частини 4 статті 12, пункту 4 частини 4 статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що сума оспорюваного у даній справі рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, натомість, його доводи зводяться до переоцінки встановлених судами у цій справі обставин. Крім того, стосовно оспорюваних правовідносин вже неодноразово була висловлена позиція Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 26 квітня 2019 року (справа № 822/551/17), від 05 лютого 2019 року (справа № 813/3701/16).

Суд касаційної інстанції, в свою чергу, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі вже встановлених ними обставин справи, та не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 341 КАС України).

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: ціну позову та його предмет, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача належить відмовити.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №160/7965/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська