Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.08.2018 року у справі №9901/733/18
Постанова ВП ВС від 04.12.2018 року у справі №9901/733/18
Постанова ВП ВС від 04.12.2018 року у справі №9901/733/18

УХВАЛА

20 серпня 2018 року

Київ

справа №9901/733/18

провадження №П/9901/733/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, 14 серпня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 590/ко-18.

З позову вбачається, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 квітня 2018 року № 372/кo-18, ухваленим за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 визначено, що суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 634,25 балів; визнано суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2. такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 590/ко-18 вирішено наступне: "Внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Печерського районного суду міста Києва".

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наслідками перевірки суддею-доповідачем встановлено, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

За змістом частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Згідно з частиною 8 статті 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

З викладених законодавчих приписів і матеріалів позовної заяви можна зробити висновок, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року № 590/ко-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити, оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у світлі частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в даному випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко