Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.04.2019 року у справі №815/4308/17
Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №815/4308/17

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №815/4308/17

адміністративне провадження №К/9901/36450/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/4308/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Південна генеруюча Компанія" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головне управління ДФС в Одеській області (далі - ДФС), яка передана судді-доповідачу 13.01.2020, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2017.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 13.12.2017 подано 11.12.2018, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 апеляційну скаргу було повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору.

Клопотання про поновлення строку обґрунтовано відповідачем неможливістю вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, враховуючи подання апеляційної скарги майже через рік після винесення оскаржуваного судового рішення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС у визначений судом строку не подало клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд, здійснивши оцінку обставин, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу (з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі), вказав, що наведені у поданому разом з апеляційною скаргою клопотанні підстави для поновлення строку є неповажними, а інших поважних причин такого пропуску скаржником не наведено.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Наголошено, що усі процесуальні дії, вчинені контролюючим органом, спрямовані на захист Державного бюджету України та недопущення здійснення ним втрат.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є безпідставними. Доводів про те, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подавалась така заява, касаційна скарга не містить.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Посилання ДФС на те, що судові рішення є незаконними і касаційна скарга подана для недопущення безпідставних втрат бюджету свідчать лише про позицію незгоди відповідача з судовими рішеннями у справі, і не доводять наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати сторонам такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Щодо доводів скаржника, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/4308/17.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду