Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2020 року у справі №461/5567/18
Ухвала КАС ВП від 03.02.2019 року у справі №461/5567/18

УХВАЛА

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №461/5567/18

адміністративне провадження №К/9901/194/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Саприкіної І. В.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за її позовом до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, відновлення пільг з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкової території,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Галицького ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР) щодо скасування з 07.11.2015 року 50-відсоткової пільги з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- зобов'язати орган соціального захисту поновити їй з 07.11.2015 року 50-відсоткову пільгу з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

- стягнути з Галицького ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР на її користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 01 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 461/5567/18 у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 02 липня 2019 року було відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 461/5567/18 за нововиявленими обставинами задовольнив.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Галицького ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР про скасування ОСОБА_1 з
07.11.2015 року 50 % пільги з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Зобов'язав Галицький ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР поновити ОСОБА_1 з 07.11.2015 року 50 % пільгу з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присудив до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Галицького ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1762 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки ця скарга не відповідає вимогам ст. 328 КАС України з огляду на таке.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічна законодавча норма закріплена в ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 13 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Водночас п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, яке прийняте в порядку спрощеного провадження. Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними дій відповідача, щодо скасування пільги з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та зобов'язання поновити зазначену пільгу.

Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до ч. 3 ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської Декларації, схваленої 12-13 квітня 2018 року у Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник в касаційній скарзі зазначає підпункти "а ", "б ", "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, скаржником жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, підлягають спростуванню та не вказано в якій справі таке спростування здійснюється (здійснюватиметься). А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі.

Отже, обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, ЄСПЛ може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі за її позовом до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, відновлення пільг з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкової території.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук