Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.04.2019 року у справі №813/1387/17

УХВАЛА

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/1387/17

провадження №К/9901/9789/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2144 про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позивач, звернувсь до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) № 51-ос1 від 06 березня 2017 року в частині звільнення ОСОБА_2;

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконувача обов'язків начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) № 12АГ від 06 січня 2017 року про підсумки службового розслідування щодо ОСОБА_2;

поновити молодшого сержанта ОСОБА_2 на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу Військової частини 2144; стягнути з Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що молодший сержант ОСОБА_2 проходив військову службу у Львівському Прикордонному загоні Західного регіонального правління Державної прикордонної служби України на посаді начальника 2 секції автомобільних перевезень водія автомобільної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу військової частини
2144. НА підставі виданого тимчасово виконувачем обов'язків начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України наказу №12-Г від 06 січня 2017 року, наказом начальника Львівського Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №51-ос1 від 06 березня 2017 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку із недотриманням ним статей 13,49,24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Позивач вважає, вказані накази незаконними та зазначає, що такими наказами обмежено його численні права і свободи, закріплені в Конституції України. Стверджує, що не було жодного чинного нормативно-правового акту, який би визначав, що обіймання займаної посади позивачем є правопорушенням, оскільки відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 01 березня 2017 року у справі №461/531/17 на момент винесення оскаржуваних наказів, не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке відповідачем розглянуто як підставу для звільнення.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу.

08 квітня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з поновленням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 813/1387/17 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 2144 про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич