Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.10.2020 року у справі №591/8347/19

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 591/8347/19

адміністративне провадження № К/9901/24785/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенко О. М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Голови Сумської міської ради щодо не виконання повноважень за п. 7,34,36,56 постанови 470 як розпорядника коштів місцевого бюджету та не забезпечення розгляду на засіданні постійної (депутатської) комісії міської ради з бюджету вимог заяв 09/21 від 10.09.2019,09/21 від 11.09.2019, скарг № 12/14 від 10.12.2019, № 12/12 від 10.12.2019; - зобов'язати голову міста забезпечити розгляд постійною комісією з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, розвитку підприємництва, торгівлі та послуг, регуляторної політики Сумської міської ради протягом тижня після набрання постанови суду законної сили, моїх заяв № 09/21 від 10.09.2019, № 09/21 від 11.09.2019 та скарг № 12/14 від 10.12.2019, № 12/12 від 10.12.2019 та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства нагальне питання про негайне та безумовне виконання норм прямої дії ст. 46 47 Конституції України, постанов Кабінету Міністрів України № 193,734, п. 7,34,36 № 470 та внесення до бюджету Сумської міської ради на 2020 рік захищених видатків з їх обрахуванням на придбання житла для офіцерів, звільнених з військової служби, що перебувають на обліку у виконкомі Сумської міської ради, яким, всупереч імперативним вимогам п. 39,45 постанови КМУ № 470, жилі приміщення, що повинні були надані ще 28 років тому саме виконавчим комітетом Сумської міської ради не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня їх прибуття до місця постійного проживання, житло в особисту власність протиправно взагалі не надається з 2005 року по цей час, що містить ознаки злочину вчиненого відповідальними особами ради і виконкому; - стягнути з департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради який за п. 3.2.66 Положення несе зобов'язання по сплаті коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, Сумського міського голови 1000000,00 грн. на відшкодування завданої мені моральної шкоди, що можна порівняти з вартістю не наданого мені в особисту власність житла та преміями відповідача. Зобов'язати Сумську міську раду у 3-денний термін перерахувати зазначені кошти 1000000,00 грн. - забезпечити згідно вимог ст. 129-1 Конституції України виконання судового рішення у визначеному законом порядку та контролю за виконанням судового рішення яке здійснює суд у відповідності до вимог ст. 382 КАС України, встановити після набрання постанови суду законної сили триденний строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови суду, яка вимагає вчинення певних дій, що згідно вимог науково-практичного коментаря до КАС повинний бути викладений у письмовій формі та містити такі відомості:

реквізити судового рішення, яке повинно бути виконане,

стан його виконання (виконане повністю, частково, не виконане),

повний перелік дій ПФУ щодо виконання цього рішення,

причини невиконання, якщо рішення виконане не повністю або не виконане,

додано копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у відповіді,

посилання на Закони яким відповідачі обґрунтовують свої рішення, викладенням мотивів їх прийняття, а також із роз'ясненням підстав самостійного невиконання імперативних вимог чинного законодавства.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із невиконанням у встановлений судом строк вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі від 27 квітня 2020 року, а саме - несплатою судового збору.

Не погоджуючись із ухвалами судів попередніх інстанції, позивачем подано касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції винесли оскаржувані рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, без врахування висновків та позиції вищих судів.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачу.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року.

Згідно приписів статті 328 КАС України особа може звернутись до суду касаційної інстанції зі скаргою на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Таким чином, оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції не була переглянута судом апеляційної інстанції, а тому в силу частини 2 статті 13, частини 2 статті 328 КАС України не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, оскільки вона не підлягає касаційному оскарженню.

Окрім того, з матеріалів касаційного провадження вбачається, що позивачу було повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 5 статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до приписів статті 298 КАС України у випадку оформлення апеляційної скарги з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, до такої скарги застосовуються положення статті 298 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно даних Єдиного держаного реєстру судових рішень ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у сумі 2 102
грн.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року апеляційна скарга повернута апелянту у зв'язку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 27.04.2020 року, а саме - несплатою судового збору.

У відповідності до частини 1 статті 3 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на судові рішення.

Згідно з підпунктом 5) пунктом 3 частини 2 статті 4 ЗУ "Про судовий збір" ставка судового збору встановлюється у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суд - 1 розмір прожиткового мінімуму.

В свою чергу, скаржник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас, за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Відтак скаржник не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши посилання скаржника в клопотанні на Закон України "Про судовий збір", роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017, дійшов висновку, що скаржник не є особою, яка звільнена від сплати судового збору, оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції по справі за позовом до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенка О. М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, натомість, пільг щодо сплати судового збору по даній категорії справ законодавством не передбачено.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи те, що звільнення від сплати судового збору здійснюється судом лише за наявності підстав, визначених положеннями Закону України "Про судовий збір", які з доводів скаржника не вбачаються, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ч. 1 ст. 133 КАС України, які кореспондуються з приписами ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", дійшов висновку, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. З огляду на недоведення позивачем обставин, що його майновий стан перешкоджав виконанню процесуального обов'язку (сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі), та ненадання жодних доказів щодо майнового стану на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні такого клопотання та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №465/6874/17 є безпідставними та є такими, що не можуть бути застосовані до даної справи, оскільки зазначені справи стосуються різних спірних правовідносин, відрізняються колом суб'єктів правовідносин та обставини справи не є тотожними.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169 296 298 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенко О. М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Сумської міської ради та її виконкому Лисенко О. М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова