Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №1440/2191/18

УХВАЛА

19 серпня 2019 року

Київ

справа №1440/2191/18

адміністративне провадження №К/9901/22698/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідач: Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про визначення коду товару, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 18 квітня 2019 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 11 липня 2018 року № КТ- UА504170-0007-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 13 липня 2018 № KT-UA504170-0009-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 13 липня 2018 № KT-UA504170-0010-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 17 липня 2018 № KT-UA504170-011-2018.

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 17 липня 2018 № KT-UA504170-0012-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 17 липня 2018 № KT-UA504170-0013-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 18 липня 2018 № KT-UA504170-0014-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 18 липня 2018 № KT-UA504170-0015-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 22 серпня 2018 № KT-UA504170-0017-2018;

- визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про визначення коду товару від 28 серпня 2018 № KT-UA504170-0018-2018;

- зобов'язано Миколаївську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" надмірно сплачене ввізне мито в сумі 33 035,09 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 6 683,27 грн. і подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" судовий збір у сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні. ), сплачений платіжним дорученням № 323 від 6 вересня 2018 року

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документа про доплату судового збору у розмірі у розмірі 23787 грн.

П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року повернув скаржнику.

Миколаївська митниця ДФС, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та прийняти нову постанову, якою зобов'язати П'ятий апеляційний адміністративний прийняти апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року до свого провадження.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги. На думку суб'єкта владних повноважень, при розрахунку розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, потрібно виходити із суми, що була сплачена при поданні позовної заяви.

Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому, за змістом Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положення частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначають, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зміст наведеної норми підтверджує висновок про те, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги визначається саме виходячи із ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на сплату скаржником 5296,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та зважаючи на те, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги виходячи із ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, становив 29073 грн., суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність доплати Миколаївською митницею ДФС судового збору у розмірі 23787 грн.

Безпідставним є посилання скаржника на лист Вищого господарського суду України від 12 листопада 2015 року №06-06/2093/15. Вказаним листом визначено, що судовий збір розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, саме у справах, у яких судовий збір було сплачено до 1 вересня 2015 року. Натомість у справі №1440/2191/18 судовий збір було сплачено у вересні 2018 року.

Згідно із частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у тому числі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на те, що ухвалу від 5 червня 2019 року було отримано Миколаївською митницею ДФС 18 червня 2019 року і протягом визначеного в ухвалі строку не виконано вимог щодо доплати судового збору, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства повернув апеляційну скаргу.

Отже, подана Миколаївською митницею ДФС касаційна скарга на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року є необґрунтованою.

Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до вимог пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

М. Б. Гусак