Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.04.2021 року у справі №340/3381/19

УХВАЛА

19 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 340/3381/19

адміністративне провадження № К/9901/12288/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року

у справі №340/3381/19

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України

до ОСОБА_1

про знесення об'єкта самочинного будівництва,

УСТАНОВИЛ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовані об'єкти нерухомості прибудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та гаража збудованого на прибудинковій території за цією ж адресою.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно побудовані об'єкти нерухомості прибудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та гаража збудованого на прибудинковій території за цією ж адресою.

05 квітня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №340/3381/19.

Щодо строку касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі зазначено, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції на момент подачі касаційної скарги не отримано. При цьому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 05 березня 2021 року

Відповідно до частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки скаржник звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту оприлюднення оскаржуваного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Водночас, звертаючись з даною касаційною скаргою та оскаржуючи судове рішення, яке прийняте за правилами спрощеного провадження, представник позивача не вказує у скарзі виняткові обставини, що передбачені пунктом 2 частини 5 цієї статті, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 15 жовтня 2020 року у справі №826/4156/16, від 08 грудня 2020 року у справі № 320/5443/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 640/14206/19.

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки до розгляду справи не було залучено власника земельної ділянки Помічнянську міську раду. Також зазначено, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано правові позиції висловлені викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано правові позиції висловлені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, оскільки у такій Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов'язковому знесенню об'єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення, а тому самочинно побудовані об'єкти нерухомості, а саме прибудову до багатоквартирного житлового будинку та гараж збудованого на прибудинковій території, підлягають знесенню.

Відповідно до вищевикладеного судом апеляційної інстанції вірно застосовано правові позиції висловлені викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18.

Щодо посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині неповного з'ясування обставини справи, що мають значення для справи та те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія судів зазначає, що відповідно ч. 2 до ст. 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, а у даному випадку, таке порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Щодо посилання на те, що до розгляду справи не було залучено власника земельної ділянки Помічнянську міську раду, колегія судів зазначає що, відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального прав. Оскільки вищезазначені вимоги скаржника не були предметом розгляду по суті у суді апеляційної інстанції, тому такі вимоги не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.

Так, ОСОБА_1 фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Крім того, серед основних напрацьованих Європейським судом з прав людини підходів до касаційного перегляду судових рішень та, відповідно, застосування "процесуальних фільтрів" до такого перегляду слід віднести наступні:

- Конвенція не зобов'язує держави створювати апеляційні або касаційні суди, проте, якщо вони створені, то особі має гарантуватися дотримання гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на рівні цих судів, хоча у таких випадках можуть застосовуватися менш суворі стандарти.

- право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбачуваним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

- сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору або наявність сумнів у правильності рішення, яке набрало законної сили, не може бути самостійною підставою для оскарження судового рішення.

- жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

- головною функцією судів вищих інстанцій з перегляду є розгляд правових питань, що мають важливе та виключне значення, усунення фундаментальних правових помилок і недоліків, допущених судами нижчих інстанцій, забезпечення єдності судової практики, уніфікованого та єдиного застосування права, а не новий розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають вагомі підстави (непереборні обставини), які передбачені у законодавстві.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні, й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №340/3381/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №340/3381/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення об'єкта самочинного будівництва.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко