Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №640/21125/18

УХВАЛА

16 квітня 2020 року

Київ

справа №640/21125/18

адміністративне провадження №К/9901/7820/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року

у справі №640/21125/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у місті Києві

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №0002284001.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року повторно подану апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

11 листопада 2019 року відповідач втретє подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом сплати судового збору та вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, з посиланням на пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, і, як наслідок, повернення зазначеної скарги, не є поважною причиною пропуску строку, так як його пропущено саме у зв'язку з неналежною організацією роботи відповідача.

Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу.

20 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача залишено без руху, надано скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору, навести підстави, на яких подається касаційна скарга, та надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з належними доказами, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду.

02 квітня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків, посилаючись на неможливість сплатити судовий збір через відсутність фінансування.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 20 грудня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року та не зазначено інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує тим, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та від 16 жовтня 2019 року апеляційні скарги повернуто, оскільки їх подано особою, яка не має права її підписувати, а до апеляційної скарги поданої втретє додано необхідні докази на підтвердження повноважень особи, що підписала апеляційну скаргу.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, і, як наслідок, повернення зазначеної скарги, не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" ( №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

Відтак, неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі №640/21125/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер