Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2018 року у справі №826/13551/15

УХВАЛА

15 серпня 2018 року

Київ

справа №826/13551/15

адміністративне провадження №К/9901/52705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 826/13551/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 року касаційна скарга Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві була залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 974,40 грн. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18.06.2018 на адресу суду було направлено платіжне доручення № 364 від 03.06.2018 про сплату судового збору у розмірі 974,40 грн.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невнесення відомостей про скасування в судовому порядку податкової вимоги від 06.06.2014 № 5872-25 на суму податкового зобов'язання з єдиного податку на суму 283 606,09 грн. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до картки особового рахунку фізичної особи-підприємця з єдиного податку з фізичних осіб, відобразивши сплату єдиного податку в сумі 180 000 грн. згідно з платіжними дорученнями № 24 від 30.04.2014 на сплату 30 000 грн., № 26 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 27 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 28 від
06.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 29 від 06.05.2014 на суму 30 000 грн., № 30 від 07.05.2014 на сплату 30 000 грн.

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.

Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 826/13551/15 є вимоги про визнання протиправними дій ДПІ в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що протиправно не вніс відомості щодо сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем до його особового рахунку, а також нарахував суму недоїмки зі сплати єдиного податку; зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача по єдиному податку з фізичних осіб, відобразити сплату єдиного податку в сумі 180 000 грн., згідно з платіжними дорученнями № 24 від 30.04.2014 на сплату 30 000 грн., № 26 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 27 від 05.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 28 від
06.05.2014 на сплату 30 000 грн., № 29 від 06.05.2014 на суму 30 000 грн., № 30 від 07.05.2014 на сплату 30 000 грн. і виключити з картки особового рахунку платника податків суму нарахованої пені у розмірі 422,18 грн.

Суди попередніх інстанцій свої висновки про наявність підстав для задоволення позову мотивували тим, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від
28.10.2014 у справі № 826/10580/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 06.06.2014 №5872-25; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 01.07.2014 №5170/1/26-54-25-25. Вказані рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.01.2015. Однак, контролюючим органом після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 28.10.2014 №826/10580/14 не внесено зміни до картки особового рахунку щодо відсутності суми заборгованості за єдиним податком, а також нараховано пеню.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 у справі К/9901/27250/18.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень також не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 826/13551/15.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко