Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №240/1234/21

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 240/1234/21

адміністративне провадження № К/9901/23322/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року

у справі №240/1234/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, стягнення коштів -,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0409 про визнання протиправними дії військової частини А0409, у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо невиплати всіх належних йому сум у день звільнення (невиплати індексації грошового забезпечення в сумі 32505,87 гривень (з урахуванням вирахуваних податків);

- стягнути з військової частини А0409 на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 19.08.2020 року по
18.12.2020 року в сумі 58282,07 гривень.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, стягнення коштів - змінено в мотивувальній частині, з мотивів, викладених у даній постанові. В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року залишено без змін.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 29 червня 2021 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 2 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у Частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви заявник касаційної скарги не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки, на його думку, вони прийняті з грубим порушенням норм процесуального права.

Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись частиною 3 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №240/1234/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, стягнення коштів.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова