Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2020 року у справі №640/5416/19

УХВАЛА

16 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/5416/19

адміністративне провадження № К/9901/26494/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року

у справі № 640/5416/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича Фірма "Купол"

до Державної фіскальної служби України, Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича Фірма "Купол" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) про поновлення строку на апеляційне оскарження, про звільнення від сплати судового збору та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, Головне управління ДПС у місті Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 295 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, не додано документ про сплату судового збору.

Зазначена ухвала отримана скаржником 11 червня 2020 року.

В апеляційній скарзі заявлені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору, мотивовані тим, що вперше апеляційну скаргу було подано із дотриманням строку, однак її було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Також заявник посилався на відсутність фінансування з державного бюджету, що перешкоджало сплаті судового збору, однак жодних доказів зазначених обставин суду не надав.

На виконання вимог ухвали суду скаржником подано платіжне доручення №4237 від 17 серпня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 2 881,50 грн, у зв'язку з чим підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що з матеріалів справи вбачається, що вперше скаржник звернувся з апеляційною скаргою 13 січня 2020 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року її залишено без руху та в подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року повернуто на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку з неусуненням її недоліків.

Зазначена ухвала в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначав, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору та подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, а також строків її подання.

Попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, неможливість сплатити судовий збір не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою та не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Крім того, клопотання скаржника не обумовлене обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а строк для подання апеляційної скарги сплинув задовго до впровадження карантинних заходів на території України. Строк для усунення недоліків апеляційної скарги з урахуванням положень п.3 р. VI "Прикінцеві положення" КАС України та п.2 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", сплинув 06 серпня 2020 року.

У встановлений судом і законодавством строк та в період до 07 вересня 2020 року вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року в частині наведення належних підстав для поновлення строку скаржником виконано не було, в той же час об'єктивних та поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено, а судом не встановлено.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник цитує норми Конституції України, КАС України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не зазначаючи в чому полягає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) про поновлення строку на апеляційне оскарження, про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року, правильно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 640/5416/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича Фірма "Купол" до Державної фіскальної служби України, Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер