Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №813/2178/18

УХВАЛА

17 вересня 2018 року

Київ

справа № 813/2178/18

провадження № К/9901/59146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

установив:

У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Управління, відповідач) у якому просила забезпечити повний захист її конституційних прав (зокрема, визначених статтями 3, 8, 24 і 129-1 Конституції України) при розгляді даної справи та винесенні рішення, а також прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (визначених статтями 6,13 і 14) та протоколами до неї. Для цього позивач просить використати всі передбачені чинним законодавством України повноваження суду в таких випадках, зокрема, приписи частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо можливості виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав і свобод людини, а також положення частини 2 статті 245 КАС про можливість прийняття постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина; визнати, що відмова відповідача, який є державним органом, відповідальним за примусове виконання судових рішень, відкрити виконавче провадження за заявою позивача, порушила її права: на відновлення порушеного права, визначеного частиною 1 статті 129-1 Конституції України та частиною першою статті 6 Конвенції; на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, визначеного частиною першою статті 13 Конвенції; на недопущення обмежень за ознаками майнового стану, визначеного частиною 2 статті 24 Конституції України і частиною першою статті 14 Конвенції; визнати, що повідомлення відповідача від 15 травня 2018 року № 6249 у частині, яка стосується припинення юридичної особи боржника, не було добросовісним; поновити ОСОБА_2 строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 813/6766/14, виданого Львівським окружним адміністративним судом 10 жовтня 2017 року, та встановити новий строк пред'явлення виконавчого документа до виконання: а саме: на 6 місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили; зобов'язати Державний бюджет України сплатити на рахунок Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області суму, визначену цим органом на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", в розмірі авансового внеску за відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого документа № 813/6766/14, або ухвалити інше рішення, яке забезпечить відкриття виконавчого провадження вказаним органом у цій справі для відновлення порушеного права позивача.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, адміністративний позов задовольнив частково:

визнав протиправним і скасував повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15 травня 2018 року № 6249;

зобов'язав Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 813/6766/14;

в решті позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що 10 жовтня 2017 року на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у даній справі цей суд видав виконавчий лист № 813/6766/14 про зобов'язання ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_2 від 18 липня 2014 року вих. № 03/07 та надати запитувану інформацію; встановлено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 3 червня 2018 року.

ОСОБА_2 звернулась до Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області із заявою від 7 травня 2017 про відкриття виконавчого провадження.

15 травня 2018 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, розглянувши заяву стягувача, повернув виконавчий документ без прийняття до виконання. Підставами повернення виконавчого листа зазначено пункт 5, пункт 8 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: юридичну особу - боржника припинено (пункт 5); стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим (пункт 8).

За результатом судового розгляду суди дійшли висновку про помилковість посилання державного виконавця на пункт 5 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав факту ліквідації боржника у виконавчому провадженні - ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, через наявність правонаступників і наявність у державного виконавця процесуальної можливості в порядку, встановленому пункт 5 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Державного бюджету України сплатити на рахунок Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області суму, визначену цим органом на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", в розмірі авансового внеску за відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого документа № 813/6766/14, або ухвалити інше рішення, яке забезпечить відкриття виконавчого провадження вказаним органом у цій справі для відновлення порушеного права позивача, суди виходили з того, що суд не вправі зобов'язати Державний бюджет сплатити авансовий внесок за стягувача, який звертається з заявою про примусове виконання рішення, у зв'язку з відсутністю закріплення такої можливості на законодавчому рівні.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби, а судові рішення в цій справі ухвалені за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження ухвалених у цій справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 813/2178/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич