Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.10.2020 року у справі №540/2622/19

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 540/2622/19

адміністративне провадження № К/9901/21784/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №540/2622/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі вшосте 11.06.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №540/2622/19, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень заявлено клопотання про його поновлення із наведенням доводів, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №540/2622/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
25.06.2019 №0001971422, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 848663,55грн.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 21.02.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020, позов задовольнив.

Як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач вказує про порушення судами при постановленні спірних рішень норм матеріального та процесуального права, доводить мотиви незгоди із судовими рішеннями здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, а також зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, зокрема статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Інструкції 7 Постанови НБУ від
02.01.2019, Постанови НБУ від 02.01.2019 №5 за порушення граничних строків надходження коштів вчинених до 07.02.2019 та притягнення до відповідальність платника податків у подібних правовідносинах.

Так, імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга для касаційного оскарження судового рішення.

В той же час суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній відповідачем у відповідності до вимог статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені та яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду. Скаржник не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Таким чином, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише тезовий виклад позиції відповідача, встановленні контролюючим органом під час перевірки порушення, цитування норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від
21.02.2020 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від
08.07.2020 у справі №540/2622/19. Посилання скаржника на приписи статті 242 КАС України також не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні статті 242 КАС України.

Крім того, Суд окремо звертає увагу, що касаційна скарга контролюючого органу у справі №540/2622/19, вже подавалась ним раніше, проте Верховний Суд ухвалами від
09.10.2020, від 22.12.2020, від 26.02.2021, від 31.03.2021 та від 24.05.2021 повернув їх як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень.

В той же час, подана Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України вшосте касаційна скарга є ідентичною (підтверджується інформацією, що міститься в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду") тим касаційним скаргам, які було повернуто, зокрема ухвалами Верховного Суду від 26.02.2021, від 31.03.2021 та від 24.05.2021 змістовно обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.

Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою 11.06.2021, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

В той же час, суд в черговий раз наголошує, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина 1 статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №540/2622/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.

Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Я. Олендер