Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2019 року у справі №1740/2288/18

УХВАЛА

13 червня 2019 року

м. Київ

справа №1740/2288/18

адміністративне провадження №К/9901/16277/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Саприкіної І. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 28 лютого 2018 року № П-270/07.1-59 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії;

- визнати бездіяльність протиправною щодо не поновлення пенсії та зобов'язати вчинити дій щодо поновлення та виплати пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28 лютого 2018 року № П-270/07.1-59 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправною щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 29 січня 2018 року шляхом призначення її відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, оформлену листом від 28 лютого 2018 року № П-270/07.1-59. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 29 січня 2018 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити дії за період з 09 жовтня 2009 року по 28 липня 2017 року включно - залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10 червня 2019 року до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, від позивача надійшла касаційна скарга відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року за наслідками перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року, ухваленого у порядку спрощеного позовного провадження. Предметом позову у цій справі є дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у поновленні пенсії.

Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

В даному випадку передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткових обставин не встановлено.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. Ю. Бучик

С. М. Чиркін