Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №806/2522/18

УХВАЛА

17 січня 2019 року

Київ

справа №806/2522/18

адміністративне провадження №К/9901/1813/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2018

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018

у справі № 806/2522/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення виправлення на Веб-порталі Пенсійного фонду України інформації про загальний страховий стаж ОСОБА_2 у відповідності до підтверджуючих документів долучених ним до своїх звернень від 28.04.20018,03.05.2018 та 22.05.2018; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виправлення на Веб-порталі порталі Пенсійного фонду України інформації про загальний страховий стаж ОСОБА_2 у відповідності до підтверджуючих документів, зокрема долучених ним до своїх звернень від 28.04.2018,03.05.2018 та 22.05.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі № 806/2522/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач, розглянувши звернення позивача та надавши відповідне роз'яснення щодо формування даних персоніфікованого обліку страхового стажу, діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, передбачений законодавством України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі не містяться.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.

Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі № 806/2522/18 відмовити.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа