Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №826/13175/18

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13175/18

адміністративне провадження № К/9901/22031/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С. С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/13175/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Вперше касаційна скарга у цій справі подана Головним управлінням ДПС у м. Києві 23 березня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 21 квітня 2020 року повернув на підставі частини 2 статті 332, пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку із неусуненням недоліків такої після залишення її без руху. Підставою ж для залишення касаційної скарги без руху була її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, зокрема в останній не було зазначено передбаченої (передбачених) статті 330 КАС України підстави (підстав) касаційного оскарження, на якій (яких) вона подається.

31 серпня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла зазначена касаційна скарга Головного управління ДПС у м.

Києві.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Згідно ж частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

В касаційній скарзі відповідач, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України й те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосував пункти 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункт 85.2 статті 85, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), порушив норми частин 3 статті 90 та 242 КАС України, та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 06 березня 2020 року у справі №810/2714/15, від 21 січня 2020 року у справі №808/846/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15.

Слід зазначити, що основним критерієм подібності правовідносин, як обов'язкової умови, за якої застосування апеляційним судом норм матеріального (процесуального) права повинно відповідати висновку Верховного Суду, є юридичний зміст/права і обов'язки) учасників правовідносин.

Так, у справі, по якій подана касаційна скарга, суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією останнього, що відповідачем у відповідності до положень пункту 85.9 статті 85 ПК України не перенесено розпочату перевірку до дати отримання або забезпечення доступу до первинно - господарських документів, які відображали операції підприємства у спірному періоді, що були передані правоохоронним органам, а тому зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, які покладені в основу акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є передчасними. При цьому виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства були зроблені без аналізу первинних документів, які складалися за результатами вчинення операцій із контрагентами, у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами.

Однак відповідач не зазначає, в чому саме висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у наведених вище його постановах, й полягають в тому, що для виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод господарська операція має бути фактично здійснена, спричиняти зміни у майновому стані платника і підтверджуватися належним чином оформленими первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду.

Фактично у касаційній скарзі відповідач не погоджується із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судових рішень.

Слід зазначити, що обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення постановами Верховного Суду безвідносно до обставин конкретної справи частиною 4 статті 328 КАС України не передбачено.

Посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, позивач не обґрунтовує подібності спірних правовідносин у цій справі тим, що були предметом розгляду у справах, у якій касаційним судом зроблено відповідні висновки. Такі висновки касаційного суду зроблені не у взаємозв'язку із обставинами, які установлені судами у цій справі, тоді як згідно вимог норми пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах.

Неприйнятним є також посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі №21-341а16 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року (К/800/22849/13), оскільки згідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування норми права без урахування висновку, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/13175/18 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС. С. Пасічник