Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №400/45/21 Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №400/45...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №400/45/21



УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 400/45/21

адміністративне провадження № К/9901/29354/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити пені дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просила суд:

-визнати протиправними бездіяльність та дії відповідача, що мали прояв у залишенні без розгляду листа від 07.12.2020р., а також заяви про реєстрацію місця проживання та заяви про зняття з реєстрації місця проживання від
07.12.2020р., відмові від здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за відповідними заявами від
16.12.2020р. ;

- зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надати відповідь на лист від 07.12.2020р. ;

- стягнути з Департаменту на користь ОСОБА_1 90000,00 грн. моральної шкоди, завданої їй протиправними діями та бездіяльністю відповідача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що мали прояв у залишені без розгляду листа від
07.12.2020р., а також заяви про реєстрацію місця проживання та заяви про зняття з реєстрації місця проживання від 07.12.2020р., відмові від здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за відповідними заявами від 16.12.2020р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. та судові витрати в розмірі 452,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної скарги 05 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року касаційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 400/45/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити пені дії, стягнення моральної шкоди повернуто скаржнику.

09 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку
03.08.2021).

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

В поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій замість норм Закону України №1382-VI "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Закону України №5203-VІ "Про адміністративні послуги" та Правил застосовано загальні положення Закону №393/96-ВР "Про звернення громадян".

В той же час, скаржником не конкретизовано, щодо яких саме положень наведених вище Законів України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання їх застосування.

Крім того, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що при вирішенні спору судами застосовано саме Закон України №1382-VI "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Закон України №5203-VІ "Про адміністративні послуги" та Правила реєстрації місця проживання.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 400/45/21.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити пені дії, стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяН. А. Данилевич
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати