Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2020 року у справі №160/6738/19

УХВАЛА

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/6738/19

адміністративне провадження № К/9901/5468/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, позов задовольнив:

- визнав протиправним та скасував наказ в. о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №179-о від 18 лютого 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв'язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, у зв'язку з відмовою її від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу";

- визнав протиправним та скасував наказ в. о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №557-о від 10 червня 2019 року про внесення змін до наказу від 18 лютого 2019 року №179-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв'язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 10 червня 2019 року у зв'язку з відмовою її від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу";

- зобов'язав Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв'язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Суди встановили, що предметом спору у цій справі є протиправність наказів відповідача №179-о від 18 лютого 2019 року та №557-о від 10 червня 2019 року про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України та пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу", а також зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв'язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що позивач дійсно відмовилась від продовження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, оскільки згідно матеріалів справи позивач після закінчення тимчасової непрацездатності прибула до нового місця роботи, про що також не заперечується відповідачем, тобто, фактично продовжила проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби, письмової заява на ім'я керівника відповідача про її звільнення, у зв'язку із відмовою продовження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби позивач не подавала, матеріали справи також цієї заяви не містять, а отже, відповідач дійшов передчасного висновку про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, пункту 6 статті 83 Закону України "Про державну службу".

У своїй касаційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), а тому, відповідно до частини 2 статті 332 КАС України, суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків шляхом подання до суду касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження і надання її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи, та документа про сплату судового збору.

На виконання вимог цієї ухвали скаржник надіслав до суду касаційну скаргу в новій редакції та клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року скаржнику продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У встановлений строк скаржник надав платіжне доручення №659 від 4 червня 2020 року на суму: 3842 грн, що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Проте, ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Посада публічної служби, яку обіймала позивач (головний державний ревізор-інспектор відділу податкового супроводження підприємств зв'язку та інформаційно-комунікаційного забезпечення управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник жодних обґрунтувань не наводить.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Крім того, посилання скаржника на висновки, викладені у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №582/1001/15-ц є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі №160/6738/19 і регулюються різними правовими нормами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №160/6738/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду