Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.05.2020 року у справі №820/1330/16
Постанова ВАСУ від 09.08.2016 року у справі №820/1330/16

УХВАЛА

11 березня 2021 року

м. Київ

справа №820/1330/16

адміністративне провадження №Зв/9901/88/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №820/1330/16

за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Харківської області, за участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до апеляційного суду Харківської області, в якому просила:

- визнати неправомірною відмову у розрахунку та виплаті їй вихідної допомоги при виході у відставку;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

2. На обґрунтування вимог позивач зазначила про протиправну невиплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на вказану допомогу в неї виникло до прийняття ~law25~, який немає зворотної сили.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

4. Суд першої інстанції, з позицією якої погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що право на відставку позивач реалізував до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453.

5. Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суддів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції дійшов висновку, щодо відсутності у позивачки права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, і тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки.

ІІ. Провадження за виключними обставинами

7.18 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №820/1330/16 з підстави, визначеної пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. На обґрунтування заяви позивачка посилається як на виключну обставину на Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18,4632/19,5755/19).

9. Як зазначає позивачка, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18,4632/19,5755/19) визнав положення ~law26~, яким виключено ~law27~, таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

10.25 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за такою заявою.

11. ДСА України, у наданому відзиві на заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 09.08.2016 зазначає, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлене самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Тому з огляду на чинність законодавчих норм, застосованих до спірних відносин на момент їх виникнення та неможливість зворотного впливу прийнятого Конституційним Судом рішення на відносини, які виникли до його прийняття, просить залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення, а постанову Вищого адміністративного суду України від 09.08.2016 - без змін.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

12. Згідно з частиною 1 статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

13. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - ~law29~) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

14. ~law30~ передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

15. Згідно з частиною 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

16. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

17. Частиною 6 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

18. Відповідно до частин 1 та 2 статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частин 1 та 2 статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

19. Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

ІV. Позиція Верховного Суду

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої позивачкою заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Суд виходить з такого.

21. ОСОБА_1 з 22 червня 1987 року по 21 листопада 1992 року працювала суддею Лозівського районного суду Харківської області, з 1 грудня 1992 року - суддею апеляційного суду Харківської області, постановою Верховної Ради України №570 - IV від 20 лютого 2003 року обрана суддею безстроково, де працювала по 5 серпня 2015 року.

22. Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №636 -VIII у зв'язку з поданням, 30 березня 2015 року, заяви про відставку та відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, ОСОБА_1 була звільнена з посади судді апеляційного суду Харківської області.

23. Наказом голови апеляційного суду Харківської області від 5 серпня 2015 року №04-03/75-ОС відрахована зі штату апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови.

24. Вихідна допомога позивачці не виплачувалась у зв'язку не передбаченням такої діючим законодавством, оскільки стаття 136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", яка діяла до 01.04.2014, була виключена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання".

25. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18,4632/19,5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ~law33~.

26. Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

27. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп в справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

28. У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08 грудня 2004 року №2222-IV"Про внесення змін до Конституції України" (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

29. Таким чином, зі змісту статті 152 Конституції України випливає, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

30. У пункті 2 резолютивної частини Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18,4632/19,5755/19) Конституційний Суд України вирішив, що положення ~law34~, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

31. Отже, дія ~law35~ втратила чинність з 15.04.2020.

32. Таким чином, прийняття вказаних рішень, не змінює правового регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору оскільки, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення Верховним Судом вказані норми були чинними та підлягали застосуванню.

33. За таких обставин Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18,4632/19,5755/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

34. Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року викладений висновок, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням

35. Аналогічної позиції щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 липня 2019 року в справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року в справі №814/1274/17 і в ухвалах від 23 січня 2019 року в справі №820/2462/17, від 12 серпня 2020 року в справі №826/18177/15, від 23 вересня 2020 року в справах №820/1331/16, №808/1090/16, №820/1498/16.

36. Суд також указує, що зі змісту пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

37. Проте у випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

38. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №808/2492/18 та постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі №808/1628/18.

39. За таких обставин і законодавчого регулювання Суд не вбачає підстав для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №820/1330/16.

40. Керуючись статтями 248, 361, 362, 363, 364, 365, 366, 367, 368, 369 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №820/1330/16.

2. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2016 року у справі №820/1330/16 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Судді: С. А. Уханенко

О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська