Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2021 року у справі №400/2762/19

УХВАЛА

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 400/2762/19

адміністративне провадження № К/9901/2806/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вектор ЛТД" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

25 січня 2021 року до суду надійшла касаційна скарга Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 28 лютого 2020 року подано 20 жовтня 2020 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2020 року було продовжено строк для усунення недоліків. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у зв'язку з не усуненням недоліків, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що він не мав коштів на вчасну сплату судового збору.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки ним до повторної апеляційної скарги було додано платіжне доручення про сплату судового збору №239 від 06 липня 2020 року. При цьому, станом на 16 липня 2020 року (день повернення першої апеляційної скарги) апелянтом не надсилалось відповідне платіжне до суду апеляційної інстанції. Також апеляційний суд зазначив, що факт перебування представника у відповідному періоді на дистанційній формі роботи жодним чином не позбавляло його можливості надати до суду докази сплати судового збору в електронній формі та у межах встановлених судом строків.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що він не мав коштів на вчасну сплату судового збору, з об'єктивних причин не міг надати до суду платіжне доручення про сплату судового збору у межах встановлених строків, а також не був обізнаний про хід розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що апелянтом належним чином не використано наданих йому процесуальних прав для оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року. Посилання про отримання платіжного доручення юридичним відділом лише 27 липня 2020 року не підтверджені жодним доказом. А будь-які особливості організації внутрішнього документообігу суб'єкта владних повноважень, які спричинили затримку передачі відповідного платіжного доручення на 20 днів, у жодному разі не можуть вважатись підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження для суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянта відносно того, що в матеріалах справи відсутні докази, якими можливо підтвердити факт отримання апелянтом копії ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги. Проте, визнав такі обставини неповажними для поновлення строку на апеляційне оскарження для суб'єкта владних повноважень, так як інформація про рух даної справи та зміст прийнятих судом рішень є загальнодоступною інформацією, яка розміщена в мережі Інтернет. Крім того, зауважив, що з дня повернення першої апеляційної скарги до дня подання другої апеляційної скарги пройшло більше трьох місяців, що свідчить про наявність у апелянта достатньої кількості часу для перевірки стану розгляду даної справи та подання відповідної апеляційної скарги у максимально короткий строк.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку є поважними, а судом не враховано, що Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради не мало можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з чим було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2020 року було надано строк для сплати судового збору до 06 липня 2020 року. Юрист Управління у період з 06 липня 2020 року по 24 липня 2020 року був переведений на дистанційну форму роботи. 29 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції направлено заяву на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Після отримання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року скаржник дізнався про існування ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги та 20 жовтня 2020 року повторно подав апеляційну скаргу з заявою про поновлення строку.

Крім того, зазначає, що платіжне доручення надійшло до юридичного відділу після виходу юриста з дистанційної форми роботи, а саме 27 липня 2020 року, та у той же день його направлено до апеляційного суду. Пропущення стороку у три місяця зумовлено тим, що Управління не отримувало ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.

Звертає увагу що, судом не бралося до уваги те, що у зазначений період діяв карантин, а під час карантину суд за заявою особи продовжував процесуальний строк, встановлений судом.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином особа, маючи намір добросовісної реалізації належного їй права на апеляційний перегляд справи, повинна забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Особа ж, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Відтак обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення виконання посадових обов'язків дистанційно не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Будь-які обставини, які пов'язані з адміністративно-організаційною діяльностю суб'єкта владних повноважень, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Щодо посилання на дію норми п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України суд зазначає, що оскільки цією нормою передбачено продовження процесуальних строків в тому числі і строків, встановлених ст. 295 КАС України, на строк дії карантину, що може мати місце у разі, коли такий строк не сплинув. Введення карантинних заходів може бути самостійною підставою для поновлення особі процесуального строку, якщо вона доведе, що саме через ці заходи строк був пропущений. Таких обставин та доказів скаржником не наведено.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вектор ЛТД" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування рішень.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз А. Ю. Бучик Т. Г. Стрелець