Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №826/11292/16

УХВАЛА

12 листопада 2018 року

Київ

справа №826/11292/16

адміністративне провадження №К/9901/65460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/11292/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/11292/16.

Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог: скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2016 року №0008131201 на суму 271888,11 грн. скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.03.2016 року №0007711201 на суму 210098,41 грн. ; скасувати рішення про застосування штрафної санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.04.2016 року №0008151201 на суму 32228,43
грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України (в редакції з 15.12.2017) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У межах строку апеляційного оскарження відповідач подав апеляційну скаргу, яка, однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 була залишена без руху з підстав невиконання вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу повернуто податковому органу, оскільки відповідач не усунув її недолік упродовж встановленого судом строку.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно подала апеляційну скаргу.

Втім, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження моменту отримання копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 року (про повернення первісної апеляційної скарги), що позбавляло суд можливості вирішити питання про наявність правових підстав для поновлення строку подання апеляційної скарги та не сплачено судовий збір у розмірі 11569,83 грн. Скаржнику встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

02.07.2018 року на виконання вимог вказаної ухвали, податковим органом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку усунення недоліків.

Щодо клопотання про продовження строків на усунення недоліків, то вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем вживались відповідні заходи з метою сплати судового збору за подання апеляційної скарги, однак у ДПІ станом на дату подання апеляційної скарги була відсутня можливість розпоряджатись коштами.

Перевіривши доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. В частині клопотання про поновлення строку, то скаржником зазначено лише хронологію його дій при зверненні до суду апеляційної інстанції, та не зазначено жодної мотивованої обставини яка підтверджує поважність причин пропуску строку, а відтак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у задоволення клопотання податкового органу про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги було відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись з постановленою апеляційним судом ухвалою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

При цьому у відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі стосовно надання документа про сплату судового збору, також, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку відповідач, звертаючись вдруге з апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження, як на поважні підстави для поновлення цього строку, посилався на те, що був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір через відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, у зв'язку з чим первісно подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на неусунення упродовж встановленого судом строку недоліку стосовно надання документа про сплату такого збору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, подана Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/11292/16 касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.

Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/11292/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко