Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2018 року у справі №816/594/14
Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №816/594/14

УХВАЛА

09 листопада 2018 року

Київ

справа №816/594/14

адміністративне провадження №К/9901/32190/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом прокурора Чорнухинського району Полтавської області до Чорнухинської районної державної адміністрації треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство", Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" про скасування розпоряджень за касаційною скаргою третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (у складі судді Бойка С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (у складі колегії суддів: Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.),

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2014 року Прокурор Чорнухинського району Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації № 151 від 21 червня 2013 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду замкнену штучну водойму (ставок)".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що спірне розпорядження, яким ПП ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку із земель водного фонду замкнену штучну водойму та передано в користування (оренду) земельні ділянки під водним об'єктом (ставком), який розміщений (охоплює) на території Харсіцької та Луговиківської сільських ради загальною площею 20,7278 га, в тому числі 16,2 га під водним дзеркалом (ставком), 0,1265 га під гідротехнічною спорудою (гребля) та 4,4013 га під прибережною захисною смугою, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято в порушення вимог статей 17,122-124, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що оскаржуване розпорядження є протиправним, так як прийняте всупереч вимогам Земельного кодексу України, оскільки проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся та не затверджувався.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року третя особа ФОП ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що у цій справі є ознаки спору про цивільне право між суб'єктами господарювання Державним підприємством "Пирятинське лісове господарство", Полтавським державним лісогосподарським підприємством "Полтаваоблагроліс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, щодо права користування землею, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а справа - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що однією з підстав оскарження рішень суду попередніх інстанцій є правила предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 дійшов наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Справу за позовом прокурора Чорнухинського району до Чорнухинської районної державної адміністрації треті особи фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство", Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" про скасування розпоряджень передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко