Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.07.2018 року у справі №826/6480/18

УХВАЛА

11 липня 2018 року

Київ

справа № 826/6480/18

провадження № К/9901/55522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управлінням юстиції у місті Києві, в якому просила:

визнати неправомірним та скасувати повідомлення від 12 квітня 2018 року № 56153703-14 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа № 826/10141/17, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26 лютого 2018 року, без сплати авансового внеску.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, в позові відмовив.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частиною 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язок особи, яка звертається із заявою про примусове виконання рішення немайнового характеру до боржника юридичної особи, сплатити авансовий внесок у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, за винятком випадків, передбачених абзацами другим-дев'ятим частини другої цієї статті.

Натомість відповідно до встановлених судами обставин справи позивач, звернувшись до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, повинна була надати докази сплати 7446,00 гривень авансового внеску, однак надала докази сплати лише частини цього внеску - 44,82 гривень, а тому, за висновками судів, державний виконавець обґрунтовано повернув позивачу виконавчий документ без прийняття до виконання.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У касаційній скарзі автор посилається на неправильне застосування судами апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 826/6480/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець