Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №607/7921/17

УХВАЛА

11 квітня 2018 року

Київ

справа №607/7921/17

адміністративне провадження №К/9901/32897/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

До Верховного Суду 3 березня 2018 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

Ухвалою від 6 березня 2018 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження визнані неповажними.

Надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом звернення до суду із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, або надання доказів про поважність причин пропуску строку при первинному зверненні з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 15 березня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху 28 березня 2018 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження, вказуючи, як на поважні причини його пропуску на те, що в період з 5 січня 2018 року по 16 січня 2018 року, 17 січня 2018 року по 28 січня 2018 року доглядала за своїми малолітніми дітьми, які на той час хворіли. У період з 19 березня 2018 року по 23 березня 2018 року перебувала на навчанні у м. Харкові. У зв'язку з вказаним вона, як представник позивача, не мала змоги звернутися вчасно з касаційною скаргою при первинному зверненні до суду касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Згідно з частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Встановлено, що Львівський апеляційний адміністративний суд 12 грудня 2017 року у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача О.В. Боднар постановив оскаржувану ухвалу, повний текст якої виготовлено 18 грудня 2017 року. Отже, скаржнику було відомо про дату виготовлення судового рішення апеляційного суду та наслідки розгляду апеляційної скарги.

Останнім днем на касаційне оскарження було 9 січня 2018 року.

З касаційною скаргою ОСОБА_2 первинно звернувся до суду 9 лютого 2018 року - після спливу строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Таким чином, зазначені у заяві причини пропуску строку в зіставленні з відомостями про дату постановлення оскарженого судового рішення і час, що сплинув з дня його прийняття до дня подання касаційної скарги, з інформацією про обізнаність ОСОБА_2 про дату постановлення рішення судом апеляційної інстанції та результат розгляду апеляційної скарги, дають підстави вважати їх неповажними і непереконливими для поновлення строку.

Відповідно до частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Аналогічні положення закріплені у чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Надіслати ОСОБА_2 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя М.І. Гриців