Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2019 року у справі №826/1035/17

УХВАЛА

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/1035/17

адміністративне провадження №К/9901/22352/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 826/1035/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

07 серпня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Верховний Суд, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, встановив, що предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 14 грудня 2016 року №3941-о, поновлення позивача на роботі, зобов'язання виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі (головного державного інспектора відділу перевірки дотримання митного законодавства управління аналітичної роботи у сфері зовнішньо - економічної діяльності Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Державної фіскальної служби України) в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Отже, оскільки касаційна скарга Державної фіскальної служби України подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про їх наявність, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 826/1035/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова