Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2020 року у справі №440/3839/19

УХВАЛА

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 440/3839/19

адміністративне провадження № К/9901/18032/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 440/3839/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,

УСТАНОВИЛ:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути витрати, пов'язані з утриманням особи у вищому навчальному закладі у розмірі 41212,60 грн.

24 січня 2020 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року, позов Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096, банк одержувача: Державне казначейство України м.

Київ, р/р 31258209105066, МФО: 820172, код банку одержувача: ~organization1~, юридична адреса: проспект Льва Ландау, 27, м. Харків) витрати, пов'язані з утриманням, а саме, грошові кошти у розмірі 41212,60 грн (сорок одна тисяча двісті дванадцять гривень шістдесят копійок).

На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 22 липня 2020 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2020 року визначено склад суду: Стеценко С. Г. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Шарапа В. М., Мороз Л. Л.

28 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду відведено суддів Стеценка С. Г., Мороз Л. Л. та Шарапу В. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 рокута постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 440/3839/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі.

Передано справу № 440/3839/19 (провадження К/9901/18032/20) до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року визначено новий склад суду: Шевцова Н. В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Оскаржуючи судові рішенні, прийняті у справі незначної складності, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

А саме відповідач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Також ОСОБА_1 зазначає, що справа має виняткове значення для нього, як учасника справи, який подає касаційну скаргу. В обґрунтування вказаного твердження із посиланням на статтю 43 Конституції України відповідач зазначає, що фактично з прийняттям оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з нього будуть стягнуті кошти в значному для нього розмірі - 41212,60 грн, тому він взагалі залишиться без засобів до існування в складний соціально-економічний період в умовах триваючого карантину та пов'язаних з ним обмежень. Проте, відповідачем в обґрунтування вказаного доводу не наведено жодного належного доказу.

Крім того, відповідач зазначає, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки стало досить поширеним стягнення Харківським національним університетом внутрішніх справ коштів зі своїх колишніх курсантів.

Твердження заявника касаційної скарги, що справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, також не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.

Таким чином, відповідач у касаційній скарзі належним чином не обґрунтував підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі № 440/3839/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур