Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №812/1410/18

УХВАЛА

08 квітня 2019 року

Київ

справа №812/1410/18

адміністративне провадження №К/9901/8751/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 812/1410/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИЛ:

28.03.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019.

ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому з урахуванням уточнень просив: скасувати вимогу відповідача № Ф 4591-17 від 14.03.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у сумі 24212,63 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 14.03.2018 № Ф-4591-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з
14.05.2014 року в сумі 14787,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа - підприємець, є платником єдиного внеску, перебуває на облік у Первомайській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, місце проживання: АДРЕСА_1

Головне управління ДФС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.03.2018 № Ф-4591-17, згідно якої станом на 28.02.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 24212,63 грн, яка складається з недоїмки - 24042,63 грн та штрафу у сумі 170,00 грн.

Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність вимоги від 14.03.2018 № Ф-4591-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з 14.05.2014 в сумі 14787,75 грн.

Головне управління ДФС у Луганській області, не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 812/1410/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволені позову повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №812/1410/18 є вимога про вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф 4591-17 від 14.03.2018 у розмірі 14787,75 грн.

Отже, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 812/1410/18 - не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 812/1410/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова