Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2021 року у справі №640/3501/19

УХВАЛА

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3501/19

адміністративне провадження № К/9901/7256/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О. Р. (далі - Суд),

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в справі №640/3501/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві), у якому просив:

- визнати протиправним і незаконним наказ ГУ НП у місті Києві №37 від 23 січня 2019 року;

- скасувати наказ ГУ НП у місті Києві №37 від 23 січня 2019 року;

- визнати протиправним і незаконним наказ ГУ НП у місті Києві №127о/с від 22 лютого 2019 року "Щодо особового складу";

- поновити на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у місті Києві №185 о/с від 22 лютого 2019 року "Щодо особового складу".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу ГУ НП у місті Києві "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Печерського управління поліції" від 23 січня 2019 року №37 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у неналежному виконанні функціональних обов'язків підлеглого, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100060005900, яке розпочато 27 грудня 2018 року, внаслідок порушення вимог пункту 1 розділу V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року №570, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 серпня 2017 року №672;

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у місті Києві №127о/с "Щодо особового складу" в частині призначення ОСОБА_1 (0037055) дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Святошинського управління поліції з посадовим окладом 2500 грн, звільнивши його з посади заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції;

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у місті Києві №185о/с "Щодо особового складу" в частині призначення ОСОБА_1 (0037055) дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Святошинського управління поліції з посадовим окладом 2500 грн, звільнивши його з посади заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві з 24 січня 2019 року;

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві з 24 січня 2019 року;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26 лютого 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ГУ НП у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в справі №640/3501/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначив, що вони оскаржуються з підстави, передбаченої Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними і незаконними наказів про звільнення та призначення на посаду; поновлення на посаді.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника слідчого відділення відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві.

Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).

За змістом частин 3 , 4 статті 12 КАС України (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частин 3 , 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 353 КАС України.

Тобто необхідно зазначити підставу, визначену частинами 2 та 3 статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною 2 статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.

Водночас скаржник, обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження судових рішень, не зазначає обставин, які мають значення для правильного вирішення справи у зв'язку із тим, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених Частиною 1 статті 341 КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в справі №640/3501/19 повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О. Р. Радишевська