Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №440/1067/19
Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №440/1067/19

УХВАЛА

09 грудня 2019 року

Київ

справа №440/1067/19

адміністративне провадження №К/9901/33206/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 в справі №440/1067/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

29 листопада 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених КАС України.

З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні 01.10.2019 (дата виготовлення повного тексту цієї постанови 07.10.2019). За таких обставин, останнім днем строку на її касаційне оскарження є 06.11.2019.

Касаційну скаргу подано лише 26.11.2019, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Проте скаржник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яку обґрунтовано тим, що встановлений законом строк, він звертався до Суду із касаційною скаргою, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 на підставі пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України, оскільки касаційна скарга була підписана представником скаржника, повноваження якого не підтвердженні.

Зважаючи на те, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржник повторно звернувся до касаційного суду без зволікань за наявності на те об'єктивних обставин, клопотання про поновлення процесуального строку, установленого статтею 329 КАС України, підлягає задоволенню.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.

Отже, судові рішення у справах, пов'язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Предметом розгляду цієї справи є рішення Державної міграційної служби України від 06.03.2019 №85-19, яким відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Ємену ОСОБА_1.

З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

У касаційній скарзі заявник указує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки у спорах щодо набуття захисту в Україні між шукачами притулку з Ємену та Державної міграційної служби України приймалися рішення, у яких суд скасовував рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з мотивів неналежного дослідження обставин справи, зокрема ситуації у країні проходження. Також зазначає, що справа має виняткове значення для позивача, оскільки законність його перебування в Україні підтверджується лише довідкою про звернення за захистом, якою він був документований після звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

Оцінивши доводи скаржника та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, Суд уважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на сьогодні ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, має загальний характер і притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може оцінюватися судом, як виключний випадок.

Аналіз доводів касаційної скарги, у сукупності з установленими в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи, не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку умов, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).

За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 в справі №440/1067/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко