Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2021 року у справі №0440/4964/18

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 0440/4964/18

адміністративне провадження № К/9901/27453/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Бевзенка В. М., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі №0440/4964/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича, третя особа: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

26.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від
21.05.2021 у справі №0440/4964/18.

З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з ненаданням документу про сплату судового збору, пропуском заявником строку на апеляційне оскарження та визнанням зазначених відповідачем причин пропуску строку неповажними. Надано йому строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та надання виправленої апеляційної скарги разом з її копіями, відповідно до кількості учасників справи, з зазначенням вірної дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

На виконання вимог ухвали від 05.04.2021 відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги.

21.05.2021 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що апеляційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 подана з пропуском процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон від 30.03.2020 № 540-IX) Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, а також регламентовано, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Також, скаржник зазначає з 18.03.2020 у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб запровадження дистанційну форму роботи працівників, що передбачає виконання посадових обов'язків у віддаленому режимі, відсутність фізичної присутності працівників департаменту правового забезпечення в офісі, звільнення працівників та неможливість фактичної передачі справ іншим працівників призвело до пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежне виконання посадовими особами скаржника ФГВФО службових обов'язків не звільняє суб'єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду апеляційної інстанції, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами, а внутрішня організація роботи юридичної особи, зокрема, запровадження дистанційного режиму роботи в установі не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є одним зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожній стороні має бути надана розумна можливість викладати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, як порівняти з опонентом.

Тому, беручи до уваги зміст приписів статті 44 КАС України Верховний Суд доходить висновку, що відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, та, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно форми та змісту апеляційної скарги, задля чого, як особа, зацікавлена у її поданні, мусить вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 328, частиною 2 статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі №0440/4964/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича, третя особа: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіС. Г. Стеценко В. М. Бевзенко Л. В. Тацій