Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.06.2019 року у справі №2240/3395/18

УХВАЛА

07 червня 2019 року

Київ

справа №2240/3395/18

адміністративне провадження №К/9901/15535/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
26.04.2019 у справі №2240/3395/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату сум пенсій за період з 01.07.2014 по 30.04.2018 з урахуванням раніше виплачених сум.

27 травня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направило до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення у справі № 2240/3395/18, предметом якої є оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невиплати пенсії та зобов'язання виплатити пенсію.

Вказана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для цілей КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначена справа містить виключну правову проблему і прийняття касаційної скарги до розгляду необхідне для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки мотиви судів першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувались при розгляді справи № 2240/3395/18, відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18, яке містить висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, про що суди першої та апеляційної інстанцій і зазначили в оскаржуваних рішеннях.

Скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав для перегляду Верховним Судом судового рішення у даній справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в касаційному порядку. Крім того, вона не містить обґрунтування помилковості застосування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалах Верховного Суду у справі №0940/1790/18 від 14 травня 2019 року, у справі 520/9130/18 від 04 червня 2019 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №520/10737/18 за позовом ОСОБА_2 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

І. В. Желєзний

Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко

Судді Верховного Суду